Людвіг II- Баварський Лоенґрін

Усім шанувальникам музики Ваґнера буде цікаво переглянути фільм "Людвиг Баварський". Хоч фільм є біографічною стрічкою про життя Людвига II, його дружба з великим композитором, музикою якого король щиро захоплювався, являється практично основною сюжетною лінією.

Баварський король Людвиг II став легендою ще за життя. Палкий шанувальник мистецтва, знавець музики та архітектури, піднесений юнак. Важко уявити собі менш підходящу кандидатуру на баварський престол - особливо в час розквіту войовничих імперій. Красень Людвиг, більш захоплений оперою, ніж поповненням скарбниці, і сам сумнівався в тому, що виправдає надії батька і стане гідним наступником. Тим часом, відчувши смак політичної гри, Людвиг стає ключовою фігурою баварської історії.

Юний монарх, якому ще не виповнилося 19 років побував за три роки до цього на опері "Лоенгрін", яка вразила його до сліз. Його подруга дитинства, Софія Баварська, розділяла з ним цю пристрасть і вони між собою називали один одного Лоенґрін та Ельза.

Однією з перших справ, яку зробив Людвиг II як монарх - наказав державному секретарю відшукати Ріхарда Вагнера, який переховувався від боргів і кредиторів. Вперше Людвиг зустрівся зі своїм музичним кумиром 4 травня 1864 року. Вагнеру був 51 рік. Людвиг відразу ж усунув між ними всяку офіційність, підкреслюючи тим самим, що є по відношенню до Вагнера не королем, а шанувальником його таланту, помічником і, головне, другом.  Ваґнер відчував себе по-справжньому піднесено. У захваті від зустрічі з королем, він писав, що Людвиг любить його "палко, з ніжністю першого кохання, він все про мене знає і розуміє мене, немов моя власна душа". 

Людвиг пообіцяв заплатити за все, що довелося в минулому вистраждати Ваґнеру, усунути з його життя всі дріб'язкові турботи, "щоб Ви могли вільно розправити могутні крила свого ґенія в чистому повітрі Вашого чудового мистецтва". Прочитавши лібрето незакінченого вагнерівського циклу з чотирьох опер "Кільце Нібелунгів", Людвиг присягнувся взяти на себе роль вінценосного покровителя, який має достатньо грошей і влади, щоб втілити цей геніальний задум на сцені.

Король надав в розпорядження Вагнеру віллу за містом, а сам переїхав в замок Берг, щоб бути ближче до композитора. Коли вони не проводили час разом, плануючи опери, які будуть написані та поставлені найближчим часом, вони активно листувалися.

У Мюнхені не розділяли радість дружби монарха з Вагнером, особливо не подобався вплив останнього на монарха. Півтора року Людвиг мужньо протистояв обуренню парламенту і народних мас. Та в решті решт король був змушений поступитися і попросити Ваґнера покинути Мюнхен, що коштувало йому невимовних моральних мук.

Ваґнер почав плідне життя в Швейцарії, а король продовжував здалеку надавати йому моральну і фінансову підтримку. Людвиг взяв участь у будівництві чудового театру в Байройті для постановки опер Вагнера і був присутній на першій повній постановці "Кільця Нібелунгів".

Чим закінчиться ця історія, дивіться у фільмі. Можливо сюжет кінострічки трохи не відповідає правдивій історії, але фільм все одно вартий уваги. Вдалого перегляду!